Ремонт кузова старого автомобіля

Автомобіль дозволяє латати себе до безкінечності. Бувають машини, на яких площа латок перевищувала площу рідного металу кузова. Вага таких машин стає значним, але одночасно досягається міцність якщо не броньовика, то, принаймні, "Перемоги". При відновленні іржавої машини, особливо її днища, застосовують латки з міліметрового заліза. А для підвищення жорсткості стареньких кузовів, як відомо, вводять додаткові, не передбачені конструкцією, елементи - моторні розтяжки, різноманітні підсилювачі лонжеронів і порогів. Власники "вісімок" і "дев'яток" знають, як складно відновити передню панель навіть на порівняно свіжих машинах. Велике навантаження, що припадає на неї, і погана антикорозійний захист викликають тріщини та інші дефекти в місцях кріплення двигуна і, що особливо небезпечно, кріплення кронштейна поздовжніх тяг. При їх обриві переднє колесо стикається з брызговиком, і машина стає некерованою. У деяких майстернях для посилення конструкції прямо всередину передній панелі вваривают швелер, до якого і кріплять кронштейн поздовжніх стабілізаторів. Важко, але зате міцно. Однак найбільшу проблему власникам старих машин доставляють наскрізь проржавілі двері, капот або крила. Ці навісні елементи на звалищах вже не знайдеш. І навіть старі вони коштують дорого, а якісний ремонт зазвичай становить 70 відсотків вартості нової деталі. Але і тут, виявляється, є свої хитромудрі прийоми і рецепти. В їх основу лягли сучасні шпаклювальні матеріали та полімерні холодні зварювання.

Відомо, як ставляться бляхарі старої закалки до шпаклівки. Як до бруду. Товстий шар цього матеріалу наносять всякий раз для того, щоб приховати дефекти жерстяних робіт. Але при шарі більше 2 мм звичайна поліефірна шпаклівка або відшаровується, або розтріскується разом з лакофарбовим покриттям, відкриваючи доступ вологи до незахищеному металу. Швидка корозія металу не змушує себе чекати.

Тепер, з появою на нашому ринку шпаклівок з наповнювачем зі скловолокна, ситуація змінилася. Нові матеріали не розтріскуються навіть при шарі в кілька міліметрів. Шпаклівки розрізняють по довжині і кількості наявних в них волокон. Чим більше довжина волокна, тим міцніше затверділа шпаклівка. Особливо довговолокнистими, наприклад, ABRO RUSTHOLE FILLER, можна надійно закрити навіть невеликі наскрізні отвори. Майже всі стеклошпаклевки мають низьку пористість і чудово захищають метал від корозії. Правда, користуватися ними набагато складніше, ніж звичайними: після того, як шпаклівка застигне, видалити зайвий матеріал з кузова буває непросто.

Для ремонту сильно проржавілих панелей більше підходять сверхкоротковолокнистые шпаклівки типу "дюраглас" (duraglas). Метал навколо отвору очищають від бруду і залишків фарби, а потім за допомогою молотка заглиблюють його на 1-3 мм. При цьому проржавілі частини кромок не видаляють. Чим більше зазубрин і дрібних отворів, тим міцніше зчеплення шпаклівки з металом.

Спочатку на краю отвору наносять тонкий шар сверхкоротковолокнистой шпаклівки, а потім, поки вона не застигла, затягують отвір склосіткою або іншим армуючим матеріалом. Потім наносять ще один-два шару шпаклівки, маючи на увазі, що велика площа отвору армується кілька разів. Чотири, п'ять шарів склотканини створюють латці міцність, що перевищує міцність металу.

Стеклошпаклевки шліфують крупнозернистою шкуркою, а потім покривають тонким шаром двокомпонентної тонкозернистим шпаклівки для закладення рисок і подряпин. При цьому деякі сучасні легкообрабатываемые стеклошпаклевки типу "дюраглас" достатньо довго зберігають пластичність і в затверділому стані. В цей час їх можна обробляти напилком з великою насічкою або просто зрізати гострим ножем. Обробка не створює пилу і особливо зручна для саморобного ремонту. Зазвичай на отвір площею 100-150 см2 йде приблизно 100 грамів шпаклівки.

Навіть не дуже старі автомобілі бувають усіяні порівняно невеликими корозійними пошкодженнями, і якщо не прийняти термінових заходів, то через рік або два така машина остаточно іржавіє і розвалюється. Особливо небезпечна тут корозія внутрішніх порожнин - "кошів", порогів, лонжеронів, стійок. У цьому випадку звичайний рецепт "видаліть стару іржу" не підходить, всередині стійок або "кошів" таку операцію не провести. Тому спосіб, побачений на одній невеликій, сервісної станції, нас вразив. Там консервують елементи старих машин шляхом заповнення внутрішнього простору будівельною піною (типу "пенофлекс") з балончиків. О6ладая здатність розширюватися, вона цілком заповнює внутрішні обсяги, перешкоджаючи доступу вологи і кисню. Ми бачили розібраний для ремонту після аварії автомобіль, раніше оброблений таким способом. Піна міцно причепилася до металу і ніде не відшарувалася. Незважаючи на те, що автомобіль експлуатувався цілорічно, сліди свіжої корозії були відсутні.

Не забутий і старий випробуваний спосіб захисту швів і місць, не потребують фарбування, з допомогою звичайного пластиліну. Матеріал підкуповує своєю доступністю, низькою вартістю і прекрасними властивостями. Він не відвалюється і не вимагає ретельного очищення поверхні від іржі. Однак трудомісткість робіт настільки висока, особливо якщо потрібно промащувати пластиліном зварні шви, що може виконати тільки сам власник, який має терпіння і масу вільного часу. Для закладення швів і раніше використовують спеціальні автомобільні герметики. Потрібно лише дотримуватися всі рекомендації: деякі з герметиків вимагають ретельного очищення та знежирення поверхні, що в умовах дрібної майстерні не завжди здійсненно (в іншому випадку буквально через 5-6 місяців засохла паста просто відвалиться від металу).

При підготовці до фарбування відновлених панелей частіше застосовують однокомпонентні антикорозійні грунти повітряної сушки як менш дорогі. Однак розчинник, випаровуючись, створює на обробленої поверхні при висиханні пори, достатні для того, щоб вогнища іржі під ними швидко розросталися. Найкращих результатів досягають, використовуючи двокомпонентні антикорозійні епоксидні грунти, які полімеризуються в обсязі і тим цілком перекривають доступ кисню і вологи до вогнищ іржі. Деякі з них, наприклад, марки "2300" фірми Morton Paint Co, дозволяють ще і фарбувати з ним фарбами типу "садолін" без додаткового фарбувального шару грунту. Але двокомпонентні матеріали істотно дорожче звичайних.

І на закінчення ще про один цікавий рішення, яке пропонують на одній зі станцій, ремонтирующей старі машини. Мова йде про кузовах, чия поверхня суцільно покрита дрібними крапками іржі. Боротися з ними, як відомо, справа тоскне, вимагає перефарбовування всього автомобіля. Тут іржаві точки злегка зашлифовывают і місцями підфарбовують тампоном. Потім всю машину обробляють до матового стану дрібною шкуркою і покривають двокомпонентним поліуретановим лаком, якість заводської фарбування зберігається, і автомобіль виблискує, як іномарка. Нас переконували, що при застосуванні якісного поліуретанового лаку іржаві точки не проявляються ще багато років.

Поради власникам старих автомобілів, які бажають якомога дешевше зробити кузовний ремонт

1. Оцініть обсяг необхідних робіт і вирішите, які з них ви зможете зробити самі.

2. Попытайтесь самостоятельно достать бывшие в употреблении, но хорошие еще детали или найти в округе выброшенный кузов от такой же модели. Хорошие результаты дает обзванивание тех, кто недавно купил новый кузов. Их телефоны можно узнать в фирме, продавшей кузов, или в ГАИ, где новый кузов должен быть зарегистрирован.

3. Тщательно выберите мастерскую. Главное, чтобы там имели опыт работы со старыми автомобилями и приветствовали участие в ремонте самого владельца. При этом на окраинах городов и в районах цены на ремонт существенно ниже, чем в самом городе.

4. Намагайтеся відремонтувати автомобіль в перші осінні місяці, коли станції вже не так завантажені, а тепла погода дозволяє провести більшу частину робіт під відкритим небом. Остання обставина істотно впливає на ціну ремонту.

5. Не квапте майстрів. Чим ремонт довше, тим дешевше.

6. Всі витратні матеріали (шпаклівки, фарби) купуйте самі. Майстрам байдуже, чим грунтувати і фарбувати вашу машину. Тоді як від якості витратних матеріалів залежить довговічність автомобіля.